Вирішення проблем, які становлять суть процесу управління, є вольовою дією менеджера на об’єкт управління для досягнення поставленої перед ним мети. Результати управлінських рішень, особливо у великих організаціях, охоплюють інтереси багатьох працюючих.

Управлінське рішення – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів та засобів її вирішення відповідно до системи менеджменту.

Управлінське рішення – це початковий та основний момент у організації діяльності кожного керівника. У зв’язку з цим управлінське рішення може розглядатися як основний зміст процесу керування та важливий інструмент системного підходу до керованого об’єкта. Кожне підприємство є не лише виробником продукції, а й складовою суспільства. Тому при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати як економічну сторону діяльності, так і сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

Управлінські рішення розглядаються з різних точок зору. Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних та специфічних підходів до їх розробки, реалізації та оцінки, що дозволяє підвищити їх якість, ефективність та спадковість управління. Управлінські рішення класифікують за такими ознаками.

Класифікація управлінських рішень дозволяє впорядкувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, яка орієнтує керівників та спеціалістів у підготовці рішень, виборі кращого варіанту прийнятого та реалізованого рішення.

Класифікація управлінських рішень за функціональним призначенням

За функціональним призначенням управлінські рішення класифікуються на:

• плануючі;
• організаційні;
• координуючі;
• регулюючі;
• активізуючі;
• контролюючі;
• інформуючі.

Функціональна спрямованість визначається загальною функцією управління, що ініціює розробку управлінських рішень. Рішення можуть розроблятися для здійснення планових заходів – плануючі рішення. У цих рішеннях визначаються необхідні параметри стратегічного чи тактичного планування діяльності організації.

Приклад організаційних рішень – створення акціонерного товариства, дочірньої компанії, про розподіл службових обов’язків.

Координуючі управлінські рішення переважно мають оперативний характер (розподіл поточної роботи серед виконавців).

Регулюючі рішення приписують способи здійснення тих чи інших дій у певних ситуаціях та знаходять своє втілення у відповідних документах, правилах розпорядку, графіках роботи, нормах та нормативах.

З метою ефективного управління персоналом розробляються рішення з різних аспектів активізації діяльності працівників організації – це активізуючі управлінські рішення.

Контролюючі рішення служать для оцінки тих чи інших дій підлеглих та їх подальшого коригування.

Інформуючі управлінські рішення спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників організації та надання їм необхідної інформації (наприклад, інформаційний лист керівника організації персоналу з повідомленням про майбутні зміни в організаційній структурі компанії, про запуск нового продукту, про проведення корпоративних заходів тощо).

Класифікація управлінських рішень за характером дій

За характером дій управлінські рішення поділяються на:

• директивні;
• нормативні;
• методичні;
• рекомендаційні;
• дозвільні;
• орієнтовні.

Директивні рішення розробляються вищими органами управління з важливих поточних та перспективних проблем організації та є обов’язковими для нижчих рівнів управління. Директивні рішення закріплюються відповідними нормативними та методологічними рішеннями (документами).

Рекомендаційні рішення виробляються дорадчими органами — різноманітними комітетами чи комісіями. Їхнє виконання бажане, але не обов’язкове.

Дозволяючі (забороняючі) рішення – це управлінські рішення типу «так» або «ні», які просто дають «добро» або накладають заборону на ті чи інші пропозиції щодо вирішення проблеми. У цих випадках керівник сам нічого не пропонує, а виступає лише у ролі судді, приймаючи чи відкидаючи ідеї інших людей.

Орієнтуючі рішення, як і директивні, призначаються для нижчих рівнів управління, однак діючи в умовах свободи від центру, орієнтуючими за своєю суттю можна вважати і прогнозні рішення.

Класифікація управлінських рішень за часом дії

За часом дії виділяю управлінські рішення:

• стратегічні;
• тактичні;
• оперативні.

Стратегічні рішення розробляються на тривалий термін (5-10 років) із охопленням ключових елементів організації (персонал, структура, виробництво тощо).

Тактичні рішення є інструментарієм для стратегічних рішень та розробляються на менший період (1-3 роки) з охопленням частини ключових елементів організації.

Оперативні рішення розробляються за можливості або виникнення ситуацій, що змінюють хід реалізації тактичних рішень. Оперативні управлінські рішення є короткочасними.

Стратегічні дії визначають основні шляхи розвитку організації, а тактичні – конкретні засоби просування за ними. Так, рішення організації вийти на зовнішній ринок є стратегічним, а рішення проведення окремих заходів щодо підвищення продуктивність праці – тактичним. До оперативних відносяться рішення, що орієнтуються на вирішення поточних завдань.

Стратегічні рішення приймаються на найвищому рівні управління організацією, а тактичні та оперативні – на нижчому. Стратегічні рішення є ініціативними, які під впливом зовнішніх чинників приймає вище управлінське керівництво організацією, тобто бере ініціативу на себе. Тактичні рішення мають характер розпорядження, оскільки конкретизують вказівки вищого керівництва.

Класифікація управлінських рішень за напрямком впливу

За напрямком впливу управлінські рішення поділяються на:

• внутрішні;
• зовнішні.

Внутрішні рішення приймаються безпосередньо в організації та спрямовані на вдосконалення роботи з організації та оплати праці, запровадження нової техніки та технології.

Зовнішні рішення спрямовані на пристосування підприємства до змін довкілля (підвищення конкурентоспроможності, збільшення частки ринку тощо).

Класифікація управлінських рішень за способом прийняття

За способом прийняття управлінські рішення поділяються на:

• індивідуальні;
• колективні.

Індивідуальні рішення приймаються одноосібно.

Колективні рішення приймаються на основі заздалегідь обумовлених умов (проста більшість, кваліфікована більшість, консенсус тощо).

Колективні рішення можуть бути консультативними, спільними та законодавчими (парламентськими). Консультативні рішення передбачають, що особа, яка їх приймає, радиться з оточуючими – підлеглими або експертами, а згодом з урахуванням висловлених рекомендацій здійснює свій вибір. Спільні рішення приймаються в результаті погодження з усіма учасниками на основі консенсусу, а парламентські базуються на тому, що більшість причетних до нього осіб висловлює з ним згоду.

Класифікація управлінських рішень за суб’єктами управління

За суб’єктами управління виділяють рішення державних, господарських, підприємницьких органів та громадських організацій. Наприклад, державні органи реалізують рішення шляхом прийняття законодавчих, організаційних, розпорядчих документів та проведення організаційної роботи.

Класифікація управлінських рішень за строками прийняття

За строками прийняття управлінські рішення класифікуються на:

• довгострокові (більше 5 років);
• середньострокові (від 1 до 5 років);
• короткострокові (до 1 року).

Довгострокові рішення мають прогнозний характер, що обумовлено баченням майбутнього, що випливає з умов та потреб поточного стану. У результаті ці рішення можуть бути нереалізованими, якщо ситуація у майбутньому зміниться.

Середньострокові рішення відображаються в обов’язкових для виконання планах та програмах, відповідно до яких здійснюються конкретні практичні заходи.

Короткострокові рішення відображаються не лише у планах, а й в усних і письмових наказах і розпорядженнях.

Класифікація управлінських рішень за шириною охоплення

За шириною охоплення виділяють рішення:

• загальні;
• спеціальні.

Загальні рішення стосуються однакових проблем, що стосуються різних підрозділів організації (строки виплати зарплати, розпорядок робочого дня та ін.).

Спеціальні рішення приймаються з вузьких проблем, які стосуються лише одного підрозділу чи групи працюючих у ньому.

Класифікація управлінських рішень за характером визначеності

За характером визначеності управлінські рішення поділяють на:

• запрограмовані;
• незапрограмовані.

До запрограмованих рішень приводить логіка розвитку ситуації, у зв’язку з чим залишається вибрати лише момент початку дії, рівень його інтенсивності та інші параметри, які оптимізують результат. Найчастіше такі рішення ухвалюють у стандартних ситуаціях.

На противагу цьому незапрограмовані рішення приймають у неординарних обставинах, вони вимагають індивідуального творчого підходу, який інтегрує досвід, результати спеціальних досліджень, мистецтво менеджера.

Класифікація управлінських рішень за сферою реалізації

За сферою реалізації рішення поділяють на пов’язані з виробництвом, збутом, науковими дослідженнями, кадрами. фінансами тощо.

Класифікація управлінських рішень за змістом

За змістом рішення бувають:

• технічними;
• економічними;
• соціальними.

Технічні рішення приймають у результаті об’єктивних причин чинників діяльності організації; економічні пов’язані з витратами, які несе організація та обумовленими ними результатами; соціальні рішення приймають щодо умов праці персоналу, його оплати, пільг і гарантій.

Класифікація управлінських рішень за рівнем повноти інформації

За рівнем повноти інформації управлінські рішення діляться на прийняті в умовах:

• визначеності;
• невизначеності;
• ризику.

Рішення, що приймаються в умовах визначеності (детерміністські рішення): особа, яка приймає рішення, знає наслідки розвитку ситуації щодо кожної з можливих альтернатив.

Рішення, прийняті за умов невизначеності, тобто за умов, коли відсутні імовірнісні оцінки потенційних результатів (виходів подій). У цій ситуації потрібне: отримання додаткової інформації для зниження ступеня невизначеності, припущення про ймовірність можливих подій на основі досвіду та інтуїції.

Рішення, прийняті за умов ризику (імовірнісні рішення): наслідки розвитку ситуації невідомі, але відомими є ймовірнісні характеристики можливих у майбутньому подій.

Класифікація управлінських рішень за характером розробки та реалізації

Характер розробки та реалізації управлінських рішень залежить від особистісних показників людини. Їх можна поділити на такі групи:

• врівноважені;
• імпульсні;
• інертні;
• ризиковані;
• обережні.

Врівноважені рішення приймають люди, які уважно і критично ставляться до своїх дій, гіпотез, що висуваються, та їх перевірки. Такі люди зазвичай до моменту схвалення рішення мають сформульовану ідею.

Імпульсивні рішення приймаються управлінцями, які легко генерують найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити та оцінити. Рішення у даному випадку виявляються недостатньо обгрунтованими і надійними, тобто приймаються “ривками”.

Інертні рішення – результат обережного пошуку. Вони переважають контрольні і уточнюючі дії над генеруванням ідей, у таких рішеннях важко виявити оригінальність, блиск, новаторство. Вони слабко активізують персонал стосовно їхнього виконання.

Ризиковані рішення приймаються без обґрунтування дій керівником, який упевнений у своїх силах. Зазвичай такі керівники мають хороші тили у вигляді постійно підтримуючих їх вищих керівників або підлеглих. Вони не бояться будь-яких небезпек.

Обережні рішення характеризуються ретельністю оцінки керівником всіх варіантів, надкритичним підходом до справи, великою кількістю погоджень.

Класифікація управлінських рішень за частотою повторюваності ситуації

За частотою повторюваності ситуації можна виділити такі решения:

• стандартні;
• творчі.

Стандартні рішення приймають у ситуаціях, що повторюються, коли змінюються лише кількісні параметри (наприклад, рішення про приймання партії сировини). Необхідність прийняття стандартних рішень виникає часто, тому доцільно розробляти типові прийоми підготовки та реалізації. Причому значна частина розробки таких рішень може бути формалізована, а отже, механізована та автоматизована.

Творчі рішення виникають у неординарних ситуаціях і потребують творчого підходу (наприклад, рішення про розширення асортименту товарів та вибір нових постачальників). Прийняттю творчих рішень передують аналіз ситуації, залучення матеріалів спеціальних досліджень, виконання складних розрахунків тощо. При прийнятті таких рішень проявляються спеціальні знання, досвід та навіть інтуїція менеджера.

Джерело: Классификация управленческих решений.